redshift_on_dream: (Default)
Люди здавна їли яблука. Настільки здавна, що зараз і важко сказати, як саме яблуні з околиць Алмати (недарма ж вона так зветься) дісталися до Європи. Адам чи Парис могли б на цьому знатися :) - чи Геракл, від кого пішла традиція трусити чужі сад, - але зараз не про це. Давні римляни, видно, так любили яблука, що у деяких їхніх нащадків – тих же французів наприклад – навіть само яблуко стали називати просто “плод” (pomme). Звідси багато усіляких “яблук” в європейських мовах.

Тут і картопля, як “земляні яблука” (pommes de terre), і томати як золоті яблука” (помідори, ага!). І “жовтогарячі яблука” помаранчі, які в такому вигляді “просочилися” до середземномор’я суходолом і потрапили до нас через давньоіталійську та чеську з польською, і “китайські яблука” (апфельсини), тобто ті ж помаранчі, але що припривли до Північної Європи напряму з Китаю, а там німецька поділилася ними з російською, ну і ви самі розумієте...

А ще у французів навіть шишки – “pommes de sapin” (ялинові ”яблука”, ну тобто плоди, пам’ятаєте?).

До речі, кому що ближче: у франкомовній Африці картопля – то просто яблука (pommes), а “нормальні” яблука звуть яблуками-фруктамии, або просто французькими яблуками (пікантно звучить, н’ес-па?). Ну а на наших теренах чи то фантазія специфічніша, че ще чогось, але єдині яблука, що не на яблунях – лише кінські...
redshift_on_dream: (Default)
Слова утворюються по різному. Назви деяких предметів чи явищ походять від їх характерної ознаки (матеріалу, кольору, положення в просторі). Час від часу, коли мова “відстає” від змін матеріального світу утворюються цікаві “нелогічні” конструкції:

  паперова склянка
  червоне чорнило
  чорна білизна
  білий бузок
  підземний поверх

Хто знає більше?


X-posted to http://ua-mova.livejournal.com/1241766.html
redshift_on_dream: (Default)
Київ готується зустріти Євро-2012. Навіть оголошення в метро перекладають англійською. Як на мене, це добре і навіть корисно. Гадаю, фраза “Зе дорз ар клозін” застрягне в пам’яті киян десь поруч із “Ху із он д’юті тудей?” та “Зіс із е тейбл”.
І те, що назви стацій не перекладають, а транслітерують, теж, гадаю, правильно. Тільки кожного разу, коли я чую назву станціі українською та... гм... в іншому варіанті, я пригадую епізод з класичної кінокомедії:
“Чорт побєрі.
Чорт побєрі!
ТШІ-ОРТ ПО-БІЄ-РРІ !!!”
redshift_on_dream: (Default)
Чем чужее и непонятнее язык, тем больше шансов, что человек оставит его в покое. А вот если язык более или менее понятен (или какжется таким), то волей-неволей начинаешь домысливать непонятное. Помню, когда-то пришлось объяснять знакомому французу, неплохо понимавшему по-русски, что "новорiчнi подарунки" на рекламе у ювелирного магазина - это подарки именно новогодние, а не для нуворишей. Вот и я, прочитав вывеске обменника в Алматы "ВАЛЮТА БАГАМЫ", напридумывал себе невесть чего, и только увидев русский перевод с другой стороны, понял, что речь идет лишь о "курсах валют", а не экзотической стране Багаме...
redshift_on_dream: (Default)
Уявіть, ваша дитина в школі вивчатиме крім англійської другу іноземну мову. На вибір: польську або російську. Що б ви обрали?
redshift_on_dream: (Default)
В догонку к вчерашнему посту вспомнил, что в ”цветном” посте я не написал о том, что “синий” (bleu) во французском издавна был заменителем “бога” (dieu) в выражениях, бывших изначально богохульствами либо просто поминаниями имени “его” всуе. Так что когда вы читаете, что д’Артаньян или прочие мушкетеры сказали “черт побери!” или “тысяча чертей!”, на самом деле прозвучало что-нибудь вроде “parbleu!”, “sacrebleu!”, “ventrebleu!”, “palsambleu!”, “morbleu!”, “jarnibleu!”, “tubleu!”, “corbleu!”.
И не сыграло ли свою роль это самое “...блë!” в том, что древнее слово, обозначавшее гулящую девку, потеряв последнюю согласную, стало самым распространенным междометием русского языка?
redshift_on_dream: (Default)
J’ai maintes fois entendu cette phrase de mes copains russophones comme un avertissement des jurons à venir. Et j’ai toujours cru que son ironie s’explique par l’histoire – les temps où les aristocrates parlaient plus le Français que le Russe (jetez un œil sur “La guerre et la paix” en original avec des demi-pages des dialogues en Français) – aussi bien que par la tradition de recourir aux mots “non-imprimables” pour donner plus d’expressivité à ses paroles même (ou surtout ?) dans les milieux les plus distingués. Mais j’ai jamais pensé que c’est quelque chose qui sort du niveau local. Imaginez, donc, ma surprise quand j’ai rencontré la même expression dans un bouquin américain, et justement dans le même contexte: quand le personnage allait s’exprimer “by four-letters words” dans une conversation avec son supérieur. Serait-ce un phénomène universel? Et si oui, pourquoi le Français?

x-posted chez francophiles

PS : Переклад
redshift_on_dream: (Default)
Не знаю, як вам, а от мені завжди було цікаво спостерігати, як звичні слова вживаються в незвичному значенні. От, наприклад, “кольорові” прикметники зовсім не обмежуються кольорами:

Червоний може бути синонімом люті: наприклад французьке voir en rouge чи англійське see red значать роздратуватися, втратити рівновагу

Рожевий - безмежного оптимізму: бачити в рожевому світлі / крізь рожеві окуляри

Жовтий в англійській та французькій мовах є синомімом боягузства. До того ж для француза “сміятися по-жовтому” (rire jaune) – сміятися через силу, а якщо чоловік опинився “пофарбованим у жовте” (peint en jaune) значить його дружина наставила йому роги.

Зелений – Синій/блакитний – Білий – Чорний – Сірий – Коричневий - Золотий )

А ще ж є такі промовисті та наочні кольорові вирази, як квартал червоних ліхтарів чи блакитна кров, чорна діра чи біла пляма, зелена зона чи жовта преса...

36-22-36

Jul. 12th, 2006 06:19 pm
redshift_on_dream: (Default)
I was sitting and listening for the current music. Wondering about all these ciphers. And, finally, I've got it - being Americans, they think in inches not in centimeters! :)
Now wondering why 22 instead of 24...

українська версія )
redshift_on_dream: (Default)
About ten years ago when discussed economics and politics with a friend (a French guy) I was asked about a first coming association to “German” – he wanted to illustrate his idea. I answered without thinking: “Soldier”. “I see”, he replied. “I expected from you ‘Money’, but I see…”
Well, it’s good and useful to remember the past. No doubts about it. But I think we should, first, live in the present and, second, do not mix up the real past with myths about it.

українською )
redshift_on_dream: (Default)
“…французька мова, звісно, існувала вже давно. Але вона жила в приймах у мачухи (латинської мови), мачухи, яка її зневажала (для латини французька була лише “бур’яном Слова” - вона обмежувала її роллю служниці (виражати слова повсякденного життя), залишаючи собі шляхетні сфери (Науки, Владу, Релігію)…
На початку XVI століття Попелюшка вирішила покинути кляту мачуху.
І бідна втікачка швидко знайшла союзників. А саме серед дівчат, які хоч і були на вихованні в монастирях, мріяли висловлювати свої почуття мовою чистою та соковитою, а не тим рипучим та знеособленим канцеляритом, на який перетворилася латина (життерадісна магія Овідія була вже далеко!)...
Ви, мабуть, читали Сервантеса: лицарі в ті часи блукали без цілі. Але в декого залишалася потребе в Лицарстві. І ці люди вирішили присвятити себе Попелюшці. Тобто вони не лише покинули латину й стали писати французькою листи та юридичні акти Короля, але й почали складати “Великі Хроніки Франції”, пам’ять королівства. А ще, вечорами, скінчивши свої адміністративні справи, ці лицарі вправлялися, поемами чи романами, над “ілюструванням” королівської мови. ”
(c) Erik Orsenna (en “Grand Amour”)
Нічого не нагадує?

x-posted to ua_mova
redshift_on_dream: (Default)
Якщо ви вивчали якусь іноземну мову крім английської, то майже напевно ставили собі питання про "стать" слів. Ні справді, чому у нас "дах" - він, а в них "криша" - вона? І навпаки, чому "стеля" - вона, а "паталок" - він? І мови ж наче найближчі родичі. Мовознавці, зазвичай коли не знають, що відповідати, пояснюють усе узусом (мовляв, так склалося). Або починають розмірковувати про те, що рід в слів різний, бо мовляв, використовуються різні за походженням слова, бла-бла-бла, мовляв подивіться на "мову" з "язиком" - різниця в роді виникла тому, що український "язик" означає лише те, що в роті, а не те, що з рота виходить. Добре, якоюсь мірою я навіть погоджуся, що під "узусом" ховається те ж саме, що з "мовою" та "язиком", хіба що поросле настільки сивою бородою, що неозброєним вухом вже й не почуєш. Але поясніть мені як історичний Бабай-Ага, чиїм ім'ям по наш бік Дикого Поля дітей лякали, увійшов в український фольклор як Дід Бабай, а в російській - як Баба Яга?!

по-русски )

UPD: спитався на ру_етімолоджі
redshift_on_dream: (Default)
English version )

От ви бідкаєтеся з русифікації України, а от подивиться що я знайшов в одній французькій спільноті. Ні, я нічого не маю проти дівчини. Кожен має право розмовляти тією мовою, якою хоче. Що з того, що вона шукала російськомовних друзів у спільноті про Францію? Знайшла ж! А от що мені справді цікаво, це скільки часу знадобиться російському МЗС, щоб почати "захищати права російськомовних у Франції"? ;-)
redshift_on_dream: (Default)
А-а-а-а-а-а-а!!! Я просто в шоці! Я наївно гадав, що після відмінювання колись у школі французького дієслова "губити" в пасси компози мене вже нічим не здивуєш. Помилявся. А ви не хочете перевірити себе? :)
redshift_on_dream: (Default)
Скільки я вивчав мови, мене чомусь дратували дві речі. По-перше, прохання сказати "щось" англійською/французькою. А по-друге, питання, чи володію я їноземною мовою "досконало".
А ще мене потішали усілякі градації ступенів володіння мовою: трохи / непогано / добре / дуже добре / досконало. Що цікаво, якщо людина дійсно ретельно вивчала мову, то вона завжди розуміє обмеженність своїх знаннь і ніколи не оцінюватиме свій рівень по-максимуму. Класичне ж "читаю та перекладаю зі словником" з радянських анкет лишає такий простір для інтерпретацій!..
Сам же я вважаю, що рівень володіння мовою можна визначитися приблизно таким чином: )

English version )
redshift_on_dream: (Default)
Посмотрел вот вчера "Последнего самурая". Красивая история, красочные съемки, впечатляющая хореография, глубокая мораль, в целом добротный перевод. Все бы хорошо... Но перед кульминационным сражением Том Круз, желая привести пример воинской доблести, возьми и скажи об "двухстах греках, сразившихся с миллионной армией персов при городе ТермОполисе" (sic!, sic!! & sic!!!). Черт с ним, с миллионом Ксеркса - кто их, персов, считал: они хоть и не скифы, но все равно азиаты, их тьмы, и тьмы, и тьмы. Черт с ними, с "двумястами греками". И неважно, что перед русской репликой отчетливо слышится английское three hundred. В конце коцов, книжки, если не врут, говорят, что у Леонида было семь тысяч гоплитов, хоть в легенду вошли лишь его триста спартанцев. Но "город ТермОполис"!!!!! Нет, я понимаю, что шит иногда хэппэнс. Но что, ни переводчик, ни редактор, ни актер, который озвучивал, никогда в жизни не слышали о Фермопилах?! Ой, держите меня!
И сразу персонажи стали картонными, сюжет надуманным, трагедия обернулась фарсом, а все мелкие (и не очень) неувязки, которые прежде не бросались в глаза, полезли наружу дружными побегами бамбука.
Грустно.
redshift_on_dream: (Default)
Англійський письменник Джон Драйден (1631-1700) бував іноді у своїх високих покровителів – герцога Букінгема, лорда Рочестера і лорда Дорсета.
Одного разу вони розмовляли про англійську мову і про те, як треба висловлюватися нею стисло, змістовно і той же час вишукано. Кожен з присутніх вважав себе знавцем цієї справи. Суперечка була палка. Зрештою дійшли згоди, що кожен напише щось на папері, а Драйден судитиме, чий стиль кращий. Герцог і Рочестер довго марудились – дивилися в стелю, гризли пера і багато писали, тоді як Дорсет дуже швидко і недбало накидав кілька рядків.
Коли зразки потрапили на суд до Драйдена, він звернувся до Букінгема і Рочестера:
- Мілорди, ваш стиль сподобався мені надзвичайно, але стиль лорда Дорсета дав мені справжню насолоду. Слухайте і міркуйте самі: "Першого травня я сплачу Джону Драйдену чи його повіреному п'ятсот фунтів стерлінгів. Лондон. 16 квітня 1686 року. Дорсет."
Букінгем і Рочестер змушені буди погодитися, що Дорсет справді написав "стисло, змістовно і вишукано".

English version. Don't shoot at the translator: he did all his best :) )
redshift_on_dream: (Default)
Знаю, що власні імена не перекладаються, але цікаво було б якби... Наприклад:
Борис МИКОЛАЄВИЧ (sic!) Єльцін (с) газетно-офіційне
Федя Костров (с) радянсько-кубінське фолькльорне
Георгій (Жора) Георгієвич Кущ (с) сам переклав :)

Profile

redshift_on_dream: (Default)
redshift_on_dream

August 2014

S M T W T F S
     12
3456789
101112 13141516
1718 192021 2223
24252627282930
31      

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 27th, 2017 02:43 am
Powered by Dreamwidth Studios