Швидше згоден, ніж навпаки

[redshift_on_dream]

"В Украине, как это ни странно слышать, происходит, на мой взгляд, главное – страна наконец-то привыкает к спокойной демократии. Демократии без многодневного блокирования трибуны Верховной Рады, палаток и митингов а-ля баба Параска. Потому что настоящая демократия – это ежедневное бесконфликтное решение государственных проблем, это привыкание к политикам, которые лично мне не нравятся. Например, половина населения страны до сих пор с опаской и недоверием относится к Виктору Януковичу. Ну и на здоровье! Ведь это совершенно нормальное отношение народа к власти, которая, по сути, еще не заслужила доверия. Важно другое: народ адаптируется к власти, и власть привыкает к народу в совершенно спокойном режиме, без резких выкриков и выпадов. Надеюсь, что этот процесс и далее будет идти в таком же ключе."
(c) Семен Глузман в "Газете по-киевски"

Comments

[bad-joker.livejournal.com]

А в Росії теж "спокійна демократія"?

[sergeyr.livejournal.com]

> Важно другое: народ адаптируется к власти

А оце як раз погано. Повинно буди тільки навпаки - з однією умовою: повага до співгромадян та їх вибору, якщо цей вибір не э злочинним (приклад - не обов`язково поважати нацизм).

[http://users.livejournal.com/_redshift_/]

Та ні, там інше. Чи то "керована" "демократія", чи то "ліберальний імперіалізм", чи то "тоталітарно-великодержавний ностальгізм".
Хоча може я до Росії занадто упереджений...

[http://users.livejournal.com/_redshift_/]

Це звісно і має бути. Більшість має поважати вибір меншрості, і навпаки. Бо якщо всі мислитимуть однаково, то є ризик зовсім розучитися думати...
Але під "адаптуванням" я розумію не "а, чорт з ними, все одно нічого не зміниться, вони там нагорі все одно домовляться...", а нормальне прагматичне ставлення до дійсності без ідеалізації одних, але й без демонізації інших. Кінец кінцем судити треба за конкретними результатами, а не за "іміджем".

[sergeyr.livejournal.com]

Якщо під прагматизмом мати на увазі його соціалізований варіант, то так - саме це я і хотів сказати. Тут просто є тонкий момент - під прагматизмом в нас зазвичай розуміють "роби те, що тобі вигідно". Коли на цьому намагаються будувати співпрацю (не вигідно нам, тому це вигідно і тобі), то виходить брехня. Громада може стояти лише на почутті взаємного обов`язку.