Шарон Лі & Стів Міллер

Не можу не поділитися. Їхній Ліадійський цикл став для мене відкриттям минулого року. Його порівнюють з Барраярським циклом Буджолд. Мабуть навіть небезпідставно. Гадаю, родина Форкосіганів легко б порозумілася з кланом Корвал. Також трикутник Земля–Ліад–Ікстран непогано вкладається в фентезійну схему люди–ельфи–орки (чи навіть тролі) хоча цей світ і близько не фентезійний.
Недоліками циклу можна важати завелику кількість головних персонажів, які то виринають на перший план, то зникають (на деякий час чи назавжди) в небуття, та таку собі одноманітність сюжетів. Бо екшен екшеном, але схематичність ходів, коли хтось молодий та багатообіцяючий починає сходження кар’єрними сходами під опікою визнаного майстра, чи коли зустрічаються Він - типовий перший хлопець на селі зі схильністю підбирати загублених кошенят – та Вона – обдарована, але невпевнена в собі через родинні негаразди, – якось з часом втомлює.
З іншого боку, ідея з формалізованістю етикету та особливо різними модальностями мови є досить привабливою. Суміш ліричних перепетій та екшену видається вдало збалансованою, та й саме життя “майстер-купців” за визначенням тяжіє більш до “стратегій” ніж до “шутерів”. Одним словом, мені сподобалося. Спробуйте, може сподобається й вам.

Х-постед до ua_fant