Making an attempt

Эх... Где мои – даже не пятнадцать – двенадцать-тринадцать лет? Когда синие ночи взвивались кострами. Когда тестостерон начинал бурлить в крови, вызывая сумбурные мысли и неясные (пока еще) желания. Когда пионервожатая представлялась идеалом женственности и была предметом мальчишеской влюбленности.
Наверное оттуда мое представление о галстуке, как об одной из эротичнейших деталей женского туалета :)

( картинка, которой все и навеяно )

Спасибо aluette_blondy за картинку, и отдельная благодарность sparrow_hawk’у за периодические напоминания о ее журнале.

– В Петербурге издатель – все! Бывает, издатель говорит автору: книга – дрянь! Ее надо сжечь!
– И что автор?
– Автор жжет!
(c)
"ПУШКЕН" (отрывок из сценария)

Не можу не поділитися. Їхній Ліадійський цикл став для мене відкриттям минулого року. Його порівнюють з Барраярським циклом Буджолд. Мабуть навіть небезпідставно. Гадаю, родина Форкосіганів легко б порозумілася з кланом Корвал. Також трикутник Земля–Ліад–Ікстран непогано вкладається в фентезійну схему люди–ельфи–орки (чи навіть тролі) хоча цей світ і близько не фентезійний.
Недоліками циклу можна важати завелику кількість головних персонажів, які то виринають на перший план, то зникають (на деякий час чи назавжди) в небуття, та таку собі одноманітність сюжетів. Бо екшен екшеном, але схематичність ходів, коли хтось молодий та багатообіцяючий починає сходження кар’єрними сходами під опікою визнаного майстра, чи коли зустрічаються Він - типовий перший хлопець на селі зі схильністю підбирати загублених кошенят – та Вона – обдарована, але невпевнена в собі через родинні негаразди, – якось з часом втомлює.
З іншого боку, ідея з формалізованістю етикету та особливо різними модальностями мови є досить привабливою. Суміш ліричних перепетій та екшену видається вдало збалансованою, та й саме життя “майстер-купців” за визначенням тяжіє більш до “стратегій” ніж до “шутерів”. Одним словом, мені сподобалося. Спробуйте, може сподобається й вам.

Х-постед до ua_fant

…или “Поход за три двери”

Ой ты гой еси
Добрый молодец
Тарасюк Борис, американцев друг

Во недобрый час
Да во не добрый день
Во Кабмин решил да пешком прийти

Во Кабмин зайти
Дерзко, с удалью
Богатырскою силой смеряться

Молодецкою своей силушкой
С добрым молодцем
Регионалушкой

( ... )

(c) andy_wl на 2004_выборах_уа
Кросс-пост на Данилыча_нет, а то чего-то коммьюнити захирело, и это в такие то веселые времена! :)

Праця складається з будь-чого, що треба зробити. Гра полягає ж в будь-чому, чого робити не змушують. (с) Марк Твен

Ми перестаємо грати не тому, що старіємо; ми старіємо, бо перестаємо грати (с) Джордж Бернард Шоу

See in English there and there / См. по-русски там и там

Встряг в історичний диспут про Давню Грецію. зокрема про правомірність загальнорозповсюдженого ставлення до неї, як до засновницї сучасної західної цивілізації.
Окреме "мерсі" alex_khavr'у за привід для цікавих роздумів та задоволення від самого обміну думками.
Приєднуйтесь зі своїми аргументами pro та contra.

“…французька мова, звісно, існувала вже давно. Але вона жила в приймах у мачухи (латинської мови), мачухи, яка її зневажала (для латини французька була лише “бур’яном Слова” - вона обмежувала її роллю служниці (виражати слова повсякденного життя), залишаючи собі шляхетні сфери (Науки, Владу, Релігію)…
На початку XVI століття Попелюшка вирішила покинути кляту мачуху.
І бідна втікачка швидко знайшла союзників. А саме серед дівчат, які хоч і були на вихованні в монастирях, мріяли висловлювати свої почуття мовою чистою та соковитою, а не тим рипучим та знеособленим канцеляритом, на який перетворилася латина (життерадісна магія Овідія була вже далеко!)...
Ви, мабуть, читали Сервантеса: лицарі в ті часи блукали без цілі. Але в декого залишалася потребе в Лицарстві. І ці люди вирішили присвятити себе Попелюшці. Тобто вони не лише покинули латину й стали писати французькою листи та юридичні акти Короля, але й почали складати “Великі Хроніки Франції”, пам’ять королівства. А ще, вечорами, скінчивши свої адміністративні справи, ці лицарі вправлялися, поемами чи романами, над “ілюструванням” королівської мови. ”
(c) Erik Orsenna (en “Grand Amour”)
Нічого не нагадує?

x-posted to ua_mova

-------------------------------------
Я смешал вино с текилой
и проснулся у ментов -
мне потом за это было
целых триста каментов.

Кілька разів зустрічала в ЖЖ думку, що чим більше коментують блоґера, тим цікавіший його журнал. Скажу відразу, що вважаю це хибним критерієм. Тому що часто-густо цікавість блоґу ніяк не залежить від кількості коментів. Іноді до дуже цікавого допису нема жодного відгуку, або є пара, але суперських, що варті самого допису, а іноді до якоїсь нісенітниці - 100 штук, яких могло б і не бути. Тим не менш, стереотип є дуже сильним. За півтора роки в ЖЖ я виявила (часом абсолютно неочікувано для себе) 10 способів, які викликають надзвичайну кількість коментів в найзвичайнісінькому блозі. Ось вони:

ВІЗУАЛЬНІ
( 1. Повісте свою фотку )

( 2. Повісте фотку своєї дитини )

( 3. Повісте фотку кошеняти )

ВЕРБАЛЬНІ ЛІНІЙНІ
( 4. Напишіть про секс )

( 5. Напишіть про політику )

ВЕРБАЛЬНІ НЕЛІНІЙНІ
( 6. Напишіть про ваших френдів )

ВЕРБАЛЬНІ ІНТЕРАКТИВНІ
( 7. Згадайте дитинство )

( 8. Поставте питання )

КОМПОЗИЦІЙНО-СТИЛІСТИЧНІ
( 9. Пишіть лаконічно )

( 10. Не викладайте в щоденник віршів )

Застереження:
1/ Під словами багато коментарів мається на увазі не абсолютна число, а відносне звичайній кількості коментарів в окремо узятому блозі
2/ Описуються засоби підвищення кількості коментарів без збільшення кількості френдів та крос-постів в числених спільнотах
3/ Не враховується мовна політика
4/ Не йдеться про культових особ у ЖЖ, на кшталт популярних фантастів чи інших московських менеджерів.

-------------------------------------
(с) maryjka_. Я лише спробував перекласти з білоруської :) (Звісно, точка зору перекладача не обов'язково збігається з точкою зору авторки).

PS: Можете подивитися оригінал там.
И, кстати, один добрый человек уже делал русский перевод .

Вот у нас все кричат, что расизм это плохо (это ведь и правда плохо) и типа давайте жить дружно, и вообще хорошо быть мультикультурной цивилизацией. Рассмотрим простой пример. Вот мы сегодня бегали и пробегали мимо собачьей площадки в Нёйи. Для тех, кто не в курсе наших реалий, поясню, что Нёйи есть самый богатый пригород Парижа, там жилье стоит таких заоблачных денег, что собачья конура должна иметь цену небольшой квартирки в Понтуазе. То есть, как можно понять, «чужие здесь не ходят». На собачьей площадке было множество разных собак: золотистые длинношерстные лабрадоры, миниатюрные спинодугие левретки, черные лоснящиеся ньюфы со слюнявыми добрыми мордами, вышколенные немецкие овчарки. Под ногами у породистых крупнокалиберных псов крутились крысовидные йорики, квадратные скотчи, аристократические абрикосовые пудельки даже дымчатые миттельшнауцеры. Даже было несколько дворняжек, которые, не осознавая своего бастардского происхождения, радостно возились в лужах вместе с самыми породистыми. По краям площадки стояли умиленные хозяева со свисающими поводками в руках и радостно наблюдали за играми своих любимцев. Как заправские регбисты, собаки задирались, лаяли, истово гонялись друг за другом, пробуксовывая на резких виражах, а некоторые даже вели общение интимного характера. Так вот, пока собаки возились в лужах, хозяева кривились, но терпели, но стоило лишь приблизиться дворняжке к породистой псине с интимными намерениями, пусть даже серьезными, то немедленно хозяин, дружно помогаемый остальными солидарными хозяевами, бросался отпихивать бастарда от своего родословного питомца. Вот так и люди.... и осуждать их я не могу, потому что сама такая. Теоретически all the animals are equal. но кому захочется иметь дома черную невестку? Любим быть как все... Так что все наши разговоры о мультикультурных цивилизации справедливы исключительно в теории.

From languedevipere’s

Как это было в субботу:
Фотографии разгона митинга
интервью Павла Шеремета
репортаж радио "Свобода" о разгоне митинга

Тяжело сказать, что я об этом думаю. Пожалуй (пускай и частично) но соглашусь с tyrik'ом:
Выходит, все-таки эти люди были для власти угрозой? Расправились с ними хуже, чем обычно справляются на гнилом Западе с анархистами - антиглобалистами во время всяких там экономических и прочих G8 - форумов. Такой ответ на мирные демонстрации - откровенное признание слабости, слабости не физической, конечно. Если нечего ответить на рациональном плане - приходится приступать к применению силы. Была бы реально у Лукашенко полная поддержка народа - такое бы не потребовалось. Все, вопросов больше нет, слив, как говорится, защитан

По крайней мере замолчать и зашикать не вышло. Надеюсь, в следующий раз белорусы будут не просто хотеть перемен, но знать что и как для этого сделать. Удачи им. А мы постараемся показать им что и как НЕ НУЖНО делать после того как :)