Making an attempt

Хотелось бы заметить, что немаловажным фактором, защищающим читателей от графоманства "аффтараф", является их ("аффтараф") лень.
Данный вывод сделан на основе наблюдений за самим собой в качестве триединого "аффтара", читателя и святага духа наблюдателя :)

Мне всегда было любопытно чем руководствуюся люди, заполняя поле “интересы” в юзер-инфо. И, пожалуй, никогда не пропускаю их знакомясь с кем-то
Впрочем, это – присказка. А сказка в том, что я, благодаря tbkba, ввязался в очередной флеш-моб. Суть его в том, что каждому желающему выберу три его интереса и попрошу написать о них.
Кто желает?

Раз “умные” мысли разбегаются при виде клавиатуры, то мы пойдем другим путем :) В самом деле, какой жэ-жэ без флэш-мобов? Пусть даже они и повторяются.
Итак, если вы оставите коммент, то я...
1. Скажу почему вас зафрендил.
2. Скажу какая песня/фильм напоминают мне о вас.
3. Расскажу случайный факт о вас.
4. Расскажу свое первое воспоминание о вас.
5. Скажу какое животное вы мне напоминаете.
6. Спрошу вас что-то, что всегда хотел знать о вас.
7. Если я это сделаю - вы должны запостить этот опрос в своем дневнике. Если захотите ;)

Пару тижнів тому, побачивши анонс у ф-стрічці, записався в спільноту ua_fant. Зробив це під впливом імпульсу, хвилинного настрою. А через деякий час замислився: а навіщо я записався туди? Фантастику я переважно читаю російською. Іноді англійською. Зовсім зрідка французькою (а спробуй знайти ті книжки!). Про фантастику українською я мовчу, бо останній раз бачив її: від “Дніпра” чи “Веселки”, ще за радянської влади. З іншого боку, я підписаний на пару російських ”фантастичних” спільнот і навіть одну французьку. Тож навіщо мені ще одна, українська? Не знаю. Чи швидше - не можу сформулювати відповідь словами. Піду спитаюся в таких же навіжених, як я сам.

PS: До речі, останнім часом спостерігаю появу масову появу нових спільнот в українському сегменті жж: ua_etymology, translate_ua, ua_francais, ua_prytcha... “Тєндєнція, аднака!”

Еще помните вчерашний переполох? А народ его уже творчески переосмысливает. Мне показала debora, а я не мог удержаться, чтобы не показать вам:
- Привет! - дружелюбно начал он, - То есть я хотел сказать, уважаемые джентльмены. Мне крайне приятно видеть вас всех здесь, в нашем клубе. Сегодня мы собрались не просто так, как обычно, а по поводу. Я рад сообщить, что Компания Бруклинского Моста приобрела нового партнера - бруклинскую благотворительную акционерную компанию закрытого типа КАША, что расшифровывается... никак не расшифровывается.
- А зачем нам каша?! - раздался выкрик из толпы, - Нам каша не нужна.
В зале одобрительно засвистели.
- Джентльмены! - успокаивающе поднял руки Председатель, - Джентльмены, вы не поняли. Это не мы приобрели Кашу, это КАША купила у нас наш Бруклинский Мост. Теперь она планирует посвятить все силы и средства, чтобы всячески улучшить его. В частности, планируется увеличить скорость проезда по мосту, перевести развешанные по нему знаки и вообще, - Председатель неопределенно покрутил рукой в воздухе, - Ввести различные возможности...

Забавно, но обычно комменты к чужим постам получаются более откровенными, чем собственные посты. Помимо всего прочего, есть, наверно, все-таки разница между диалогом с конкретным собеседником и обращением "в никуда" / "ко всему прогрессивному человечеству".

Will we make history?
I wonder when historians will start analysing blogs for their studies...
If historians include the views of the "little" people that write blogs, history might look diffrent...

"Чи зробимо ми історію" Чудовий пост від tinchen Не втримався, щоб не перекласти:

"Цікаво, коли історики почнуть для своїх досліджень аналізувати блоґи. І як довго блоги зберігатимуться. Ми знаємо хіба що дещицю про повсякденне життя у середньовіччі, тому що ніхто про це не писав, чи, принаймні, в нас мало джерел. Завджи важко писати історію про нещодавні події, бо безпечніше розглядати їх з деякої відстані тому, що (а) їх можна помістити в ширший контекст (що трапилось за 5 років через ті події? були вони початком нової ери, чи малозначущим епізодом?) та (б) люди, задіяні в тих подіях, не зможуть заперечити. Якщо ж розглядати щось, що сталося вже давно, є якийсь шанс, що на результат не впливатиме політика... хоч воно не завжди так, і багато істориків використовували минуле, щоб формувати сьогодення (згадайте Карла Великого та те, як він "розбудував Европу" і став "батьком теперешнього ЕС").
Якби історики враховували бачення "пересічного" люду, що дописує до блоґів, історія могла б виглядати інакше.
Інше питання: чи ви вважаєте повсякденне життя "вартим" дослідження? Деякі науковці сьгодні гадають, що намагання змалювати, як у 1238 р. жив звичайний селянин, є абсолютно безкорисними і належать швидше до забавок ексцентричних істориків-аматорів. Увага завжди прикута лише до політичних та ще може економічних подій.
Як я вже згадувала, іншою проблемою є збереження джерел. Вже зараз музеї заявляють, що в них зберігається багато інформації датованої починаючи з 70-х років на дисках чи інших носіях, яку неможливо прочитати щерез те, що комп'ютери, які використовувалися тоді, не збереглися. Якщо хтось підірве над США ЕМІ-бомбу, більшість наших блоґів зникне, як не було. Хто знає, що станеться з інтернетом та інформацією? Я навіть не кажу про прибульців, які б натрапили на Землю через 2000 років, а питаюся про те, що буде в наступні 100 років? Навіть, якщо обійдеться без 3-ї світової війни, інформація через півстоліття може стати непридатною для використання. .
Теперешні історики не хочуть і близько підходити до інтернету та його джерел. Існують проекти відкритих сайтів, де б книжки були наявні в електронному вигляді, але те, що пишеться сьогодні, до уваги не береться. Лінгвисти та соціологи вивчають інтернет, а от історики - ні, навять якщо йдеться про нещодавню історію (виправте мене, якщо це не так, я б і рада помилитися в цьому!).
І це при тому, що деінде незалежні блоґери чи звичайні дописувачі впливають на те, як "робляться" новини. Згадайте про вибухи в лондонському метро. Я вперше прочитала про це в інтернеті, і люди описували все в своїх журналах зразу ж, як це трапилося. 200 років тому я б почула про щось таке десь через місяць після події.
Гадаю, що дуже цікаво споглядати всі ці зміни за таких короткий проміжок часу, бути їх частиною... але хіба побажання "жити у цікаві часи" не є прокляттям?"

Оказывается лж-юзеры - это не только буковки и картинки на экране. Это еще и люди. Забавные, интересные, симпатичные. А главное - разные!
Кстати, говоря о "разностях". Каждый, наверное, считает себя уникальным и неповторимым. Что не мешает (иногда?) находить общий язык и интересы с другими. Так может стоит иногда закрыть глаза на различия, которые нас разъединяют, а видеть только то общее, что у нас есть?
Впрочем, каждый, и в каждом отдельном случае, решает для себя сам...

1. Кожному, хто залишить тут комент я видам 5 асоціацій на його/її ю-пік.
2. В свою чергу, ви забов’язані розмістити цей текст у свому жж (або просто робите теж саме :))
3. Брати участь можна тільки з одним ю-піком.

Відповідаючи на заявки жж-читачів до вчорашнього посту, виявив, що в переважній більшості то були читачки. Під враженням від цього факту я навіть не полінувався перерахувати усіх своїх френдів. Ні, френди-хлопці в мене теж є, але ж виявляється дівчат - більше. Отакої!
Чи то й справді, як колись fizzik писав, в жж взагалі дівчат більше ніж хлопців, чи то мене гени штовхають до збирання гарему?