Нові друзі 6 - merilyn

В мене в друзях з'явилася merilyn, з чого я дуже радий. А ще гордий з того, що й сам став її другом.
От тільки зі збільшенням кількості друзів трохи непокоїть мене необхідність залишатися на висоті їх очікувань. Хоча... Хоча ні, це мабуть не я. Це в мені подають голос мої сумніви, вагання та непевність у собі. Геть їх. Геть! :-)

Моя газета!

Минулої п'ятниці напівжартома відкоментив пост із посиланням на інтерв'ю Юлії Мостової в Телекритиці про люстрацію в ЗМІ. В тому сенсі, що який я молодець, що читаю "Дзеркало тижня", у якого такий редактор. Відправив та замислився, яким же буде перший номер в новому році. А на вихідних купив. Прочитав. І не можу тримати це у собі. Люди! Це не газета, ЦЕ БОМБА!!! Ні справді, яку статтю не візьми – ті ж самі теми над якими замислювався і я, думки, які крутяться і у мене в голові (ну, як мінімум частина, а з іншоими я більш-менш погоджуюся). Це і величезна стаття Мостової про прем'єриаду, і інтерв'ю Рахманіна з Литвиним, і стаття Дмитричивої про ту ж люстрацію, і дві великі статті про нашу бригаду в Іраку, і ціла сторінка про проект "Альтернативи" від радіо "Свобода", і як завжду блискучий "кремлелогічний" аналіз Портникова, і "круглий стіл" на тему українсько-російських відносин, і стаття Дубинянської про постсвятковий "мертвий період"...
Доки читав, кортіло написати пост по кожній статті, кожній темі. Але у якийсь момент зрозумів, що це просто неможливо. Неможливо, як неможливо, наприклад прочитати та відкоментувати журнали всіх дописувачів ЖЖ. Чи як зібрати в жменю всі сніжинки в завірюху. Чи як... Стоп, а то щось мене зовсім в патетику потягнуло :-) ІМХО: "Дзеркало тижня" – найкращий суспільно-політичний тижневик в Україні. Користуйтеся (якщо хтось раптом не знає): http://www.zn.kiev.ua/ie/index/529/ або http://www.zerkalo-nedeli.com/ie/index/529/ або http://www.mirror-weekly.com/ie/index/529/