Про битіє та сознаніє

[redshift_on_dream]

Як на мене, незалежність нації багато в чому схожа на еміграцію людини. І в одному, і в другому випадку є намагання знайти нову кращу долю на новому кращому місці. Хіба що здобуття незалежності — це еміграція цілою країною без фактичного переїзду.
При цьому одного навіть найрішучішого вчинку замало. Ніякої кращою долі не буде без тривалих на наполегливих зусиль. В тому числі з якщо не повної асиміляції, то щонайменш з інтеграції в нові реалії та середовище. І дуже важливо не те щоб зовсім забути минуле (що напевно в принципі неможливо), але не давати минулому затуляти майбутнє. З минулого корисне лише те, що підтримує сили в теперішньому здобувати майбутнє, і однозначно шкідливе те, що не пускає до майбутнього.
А ми маємо, те що маємо: ходимо вулицями Леніна, святкуємо 8 березня, в черговий раз передивляємося “добрі радянські фільми”. І схожі на того емігранта з анекдоту, що за 20 років не вивчив англійської.
Тільки якщо минулого року це було смішно, хоч і сумно, то тепер зрозуміло, що саме в цьому причина й Криму, й Донбасу.