Якщо б людей раптом...

...не стало (разом з приматами взагалі), цікаво хто б зайняв їх місце?
Колись бачив в якомусь науково-популярному журналі статтю про те, якими б були розумні істоти, що могли еволюціонували з птахів чи ящерів. Вони не так вже й багато відрізнялися б від людей. Здається, ще Шкловський висловив думку, що розумні (принаймні в нашому сприйнятті розуму) обов’язково мають бути гуманоідами. Тобто ходити на задніх (нижніх) кінцівках, звільнивши передні (верхні) для маніпулювання предметами, які з часом стають інструментами. Тож уява фантастів раз за разом пропонує все нових людей-кішок, людей-вовків, людей-ведмедів, людей-ящерів... Якщо й з’являються якісь розумні комахи, чи океани мислячої біомаси, то лише щоб проілюструвати їхню чужість/незрозумілість/ворожість людині.
Повертаючись до питання, поставленого на початку, то вважаю, щоб відповісти на нього, треба б спочатку визначитися, а що власне зробило людей людьми. Мова? Інструменти? Вогонь та його використання для готування їжі? Життя в суспільстві? Прямоходіння? Всеядність? Бінокулярний зір? Відсутність помітної спеціалізації (якщо не вважати спеціалізацією універсальність)?
Мабуть шанси стати розумним матимуть істоти, що не зв’язані обмеженнями в їжі – в чистих травоїдних, чи в чистих хижаків вірогідність стати розумними менша за таку у всеядних. Тому люди-вовки чи люди-кішки скоріш за все така ж фантазія, як ельфи чи гноми. Кращі шанси матимуть ті, хто не знаходиться ні на самій горі, ані в самому низу їстівного ланцюга. Ті ж ведмеді, при всій їхній всеядності занадто могутні, і по суті не мають природних ворогів, щоб мати потребу в розумі. Пряма дорога до розуму – відсутність сталої екологічної ніши. Тобто здатність пристосовуватися до довкілля, що змінюється. Саме це дозволило прадавнім мавпо-людям вижити в савані, коли ліси відступили. Неабияким бонусом буде здатність до суспільного життя, але вона є явищем досить таки розповсюдженим, принаймні серед ссавців. Розмір тіла теж має своє значення, але для еволюції, гадаю, це питання не досить принципове (подивіться он на різницю між левреткою та датським догом). Тому не варто відкидати щурів, як занадто дрібних для розуму. Цікаво, якби вони виросли хоча б до розмірів вівчарки, може вони б навіть не стали чекати, доки люди зникнуть?