Свобода? Свобода!

Один з дописів, на який я нещодавно натрапив, змусив мене надовго замислитися. Про свободу та її межі. Власне, я звик розглядати свободу як безумовну цінність, а тут трапилася нагода спробувати розібратися, що ж воно таке.

Якщо полишити те, що намудрували всякі там філософи за останні два з половиною тисячиліття, то коротко кажучи, свобода – це необмежена воля та здатність особи чинити на власний розсуд. Тобто якщо мені ніхто небуде нічого забороняти, якщо я матиму бажання, щось вчинити, і в мене будуть засоби реалізації такого бажання, то я буду вільним. Просто? Як на мене навіть занадто, а тому підозріло.

Як мінімум, тому що абсолютної свободи не буває (про це трохи нижче). А ще тому, що свобода ніколи не буває сама по собі. Їі завжди треба розглядати в системі координат свобода – примус, свобода – свавілля, свобода – залежність, свобода – відповідальність, свобода – необхідність, свобода – раціональність, свобода – право, свобода – обов’язок, свобода – самореалізація, свобода - етика... На перехресті всіх цих осей і знаходитиметься свобода.

(  Freedom's just another word for nothing left to lose? (*)  )

________
(*) Свобода – це коли вже більш нема чого втрачати.