Friendology / Френдознавство

[redshift_on_dream]

Такий пост напрошувався вже давно, тож…
Хто такі френди і навіщо вони потрібні? Звісно, щоб читати автора та залишати коменти. Бажано схвальні, хоча іноді можна й подискутувати. Ще щоб наповнювати ф-стрічку своїми геніальними/душевними/дотепними/розумними... (вибрати за смаком чи гумором) постами та давати можливість залишити свої коменти.
Як дописувачі потрапляють у френди? Особисто я намагаюся додавати лише най-най-най- цікавих/дотепних/розумних... (ну ви розумієте). І як колись вже писав, коли в мене виникає бажання додати когось до своєї френд-стрічки, то просто натиснути кнопку – якось... занадто просто, чи що. Тому я намагаюся завжди залишити комент з поясненням, чому додаю в друзі. Поки пишеш, сам краще розберешся в своїх враженнях, та й людині, сподіваюся, приємно. Мені б точно було. Не стільки навіть тому, що компліменти подобаються (хоча куди ж від цього? :) ), скількі від визначенності. Цікаво ж знати яке саме твоє слово чи думка знайшли відгук у чужій душі. В більшості випадків навіть не стидаюся так прямо й спитати тих, хто френдить мене. І хоч відповідь, що я видаюсь класним хлопцем, не може не тішити, завжди хочеться більшої аргументованості.
Ще цікаво іноді подивитися на список френдів своїх френдів. В когось він менший, – лише кілька блоґів – в когось більший – кілька сотень. В когось я бачу знайомих – чи то своїх власних френдів, чи то дописувачів, з якими десь перетинався – і тоді той список рясніє виділеннями, наче архіпелагами островів на синьому тлі моря незнайомців. В когось я не знаю нікого, крім того френда, з чийого журнала ти туди і потрапив – тоді відчуваєш себе чи то Робінзоном, чи то Колумбом.
Окрема категорія блоґерів – це ті френди френдів, чиї коменти я часто бачу поруч зі своїми, хто іноді навіть встрягає в мою гілку, або я в його (її), але хто так і не стає моїм власним френдом. Хоча б тому, що не можна охопити неосяжне.
Що буває останньою краплиною “за” чи “проти”? Важко сказати. Когось цікаво читати. З кимось цікаво перекинутись словом. З кимось – обмінятися думкою. Хтось викладає гарні фото. Хтось ділиться цікавими лінками. На чийсь аватар приємно дивитись. З кимось просто комфортно спілкуватись. Зазвичай буває всього потрохи. Кожний раз однаково, і кожний раз по-різному...

Such an entry was for a while on the tips of my fingers, so…
Who are the friend and what are they needed for? To read the author and to write comments, of course. Preferably laudatory ones, but sometimes the discussions are welcome. As well, to fill my friends-page with their brilliant/heartfelt/witty/smart… (choose as per you taste and mood) entries and give me the possibility to comment them.
How lj-users become my friends? As for me, I try to add to my f-list only the most interesting/witty/smart (well, you get it). And as I wrote already, when I want to add a new friend, pushing a button seems to me… a bit too simple. That’s why I’m always trying to leave a comment with an explanation why I add to the friends-list. When I’m typing, I better understand my own motives and the person will be pleased. I would, for sure. Not only because of compliments (well, show the person who don’t like them! :)) But rather because of the distinctness. It’s always interesting to know which my word or idea affected another human. In most cases I don’t hesitate to ask those who friend me. And though I do like the replies where I’m called a nice guy, I prefer more argumentations.
Sometimes it’s very amusing to have a look on the friends’ friends-list. Ones have it small – some few blogs, - others have it big – several hundreds. In some f-lists I can see familiar lj-users: my own friends or bloggers I encountered. In such cases bolded and/or colored nicknames catch the eye as archipelagos of islands against a blue background of the sea of strangers. In other cases I know no one, except for the blog from which I came to this one – and I feel myself like Robinson or Columbus.
There is a separate category bloggers – those from my friends’ friends whose comments I often see next to mine, who penetrates from time to time to my threads, or I penetrate to his (hers), but who still isn’t my own friend. If for no other reason than it is not possible to seize the immense.
What can be the last drop pro or con? Difficult to say. Someone is interesting to read. With someone it is interesting to bandy a word. With someone – to exchange an idea. Someone posts nice photos. Someone communicates interesting links. Someone’s avatar is nice to see. Somebody is nice to communicate with. Usually there is a bit of everything. Each time is the same, and each time is different…

UPD: Френдоведение в русском варианте можно найти ниже в комментах

Comments

[kvitusja.livejournal.com]

It's just like a marriage :))

[http://users.livejournal.com/_redshift_/]

Yeah, something like that :)
Хоча можна й інших аналогій знайти цілу купу.