Полагаю, что...

[redshift_on_dream]

...сама идея "богов/бога" изначально возникла из осознания человеком своей неспособности постичь/объяснить/контролировать ВСЕ. Однако, если понимание ограниченности своих возможностей доказывает силу духа и мысли человека, принявшего этот факт, то самоуничижение по этому поводу и поиск "высшего" существа, которое можно попросить "приглядывать" за тобой, говорит о неготовности с этим смириться. А сакраментальное “если бога нет, то все дозволено” пованивает распущенностью балованого ребенка, который “ведет себя хорошо” только из-под палки. Как мне кажется. Пардон, если кого задел.

PS: Светское государство, говорите... ну-ну...

Comments

[merilyn.livejournal.com]

бог есть любовь
все остальное - догма

[http://users.livejournal.com/_redshift_/]

По-моему, любовь - это радость дарить радость другому. Третий (пусть и бог) - лишний. Хотя нет, людей может быть и больше двух. Но я предпочитаю их видеть как просто людей, а не "детей божих", а уж тем более "рабов божих"

[merilyn.livejournal.com]

вы не поняли, бог есть любовь - это как раз и есть руководство для людей, их образа мышления, отношения к жизни, взаимоотношений, отношения к природе, космосу и т д
"дети и рабы" выдумка и догма, способ управления массами...
но с другой стороны, люди без бога (любви) - хаос и толпа, саморазрушающаяся и рушащая все вокруг
мне кажется, все-таки я говорю о духовности, которая с какой стороны ни возьми, и зиждется на понятии веры...
вера и религия - 2 большие разницы (с)
храм и бог внутри человека, это так я понимаю библию...

[http://users.livejournal.com/_redshift_/]

Конечно, есть вера, есть религия, а есть еще и церковь как институция.
А я библию, увы, совсем не понимаю... Поэтому не понимаю, зачем плодить лишние сущности. Как по мне любви вполне достаточно. А потребность в боге - не от хорошей жизни.

[sparrow-hawk.livejournal.com]

"самоуничижение по этому поводу и поиск "высшего" существа, которое можно попросить "приглядывать" за тобой, говорит о неготовности с этим смириться. А сакраментальное “если бога нет, то все дозволено” пованивает распущенностью балованого ребенка, который “ведет себя хорошо” только из-под палки"

отлично сказано!

как раз по этому поводу написал вчера пост о "князе мира сего"

сегодня соберусь с мыслями и тисну продолжение :0)

[http://users.livejournal.com/_redshift_/]

Похоже, не у одного меня зазудело в пальцах после праздников :)
Кроме твоего видел еще несколько постов на религиозную тематику

[wkm.livejournal.com]

Полагаю, что если человек - единственный сильный духом "умник" в этом мире, то тогда это смертельно скучный мир.

[http://users.livejournal.com/_redshift_/]

Человек никогда не бывает один. Он - существо общественное. А в обществе скуки не бывает. Особенно помня, что от любви до ненависти всего один шаг. Со всеми вытекающими.

[imaginary-me.livejournal.com]

человек как раз наоборот - всегда один.

[http://users.livejournal.com/_redshift_/]

"А Баба-Яга против!"
Без общества человек перестает быть человеком. Парадокс в том, что он ищет уединения, но тяготится отдиночеством.

[wkm.livejournal.com]

"Человек" в данном случае равно "человечество". И я совсем не о той скуке. Скука состоит в том, что кого вокруг себя не возьми - он тоже человек.

Кстати, вопрос на засыпку. Откуда у человека желание "постичь/объяснить/контролировать ВСЕ" ? Почему оно есть у человека, но напрочь отсутствует у, например, жуков, лягушек и прочих хрюшек ? Они ведь еще более неспособные, а принимают все как есть и никуда не рыпаются :)

[http://users.livejournal.com/_redshift_/]

А в чем скука? Человек ведь человеку рознь.

А потому что руки загребущие. И мозги завидющие. А нашим бы лягушкам-хрушкам чуток разума, то и боги бы квакали да хрюкали. Веселуха б була уж точно :)

[sergeyr.livejournal.com]

А разве это аргумент к существованию бога?
Скажем, если кто-то обнаруживает, что математика ему безумно скучна, потому что в ней нет места субъективности - аргумент ли это к тому, что на самом деле в математике место субъективности есть?

[wkm.livejournal.com]

Скучный мир просто лишен смысла своего существования. Вот и вся петрушка. И при чем тут математика, субьективизм и аргументы ?

Или вы согласны с тем, что Ваше существование бессмысленно ? ;-)

[imaginary-me.livejournal.com]

Допустим, я могу согласиться с первой фразой, но следующее никак из нее не вытекает - почему именно "самоуничижение" и "приглядывать"? Хоть я и не религиовед, но, думаю, религия - это совершенно не обязательно самоуничижение, и тем более не просьба приглядывать. Из признания ограниченности своих возможностей совершенно не вытекает самоуничижение. Про бога в роли палки вообще как-то рассуждать не хочется. Может я не понимаю пост, потому что не понимаю, к чему он был написан. )

[http://users.livejournal.com/_redshift_/]

Возможно, не вытекает обязательно во всех случаях, но как показывает опыт иногда вполне даже вытекает.
Хотя может я чересчур раздражен показательной и агрессивной набожностью, насаждаемой сегодня так же как лет двадцать назад насаждался кодекс стоителя комунизма.

[imaginary-me.livejournal.com]

ой. а мне ничего не насаждают почему-то) опять все мимо)

[wkm.livejournal.com]

В 1987-м году насаждались ускорение научно-технического прогресса и перестройка а уж никак не кодекс этого самого строителя ;-)

Вот мне тоже никто ничего не насаждает. Меня скорее веселят в равной степени как Сабодан, так и чернопиджачные Янук с Азаровым рядом с ним :) Но какое это все нафиг имеет отношение к высшим реалиям ?

[myroslava.livejournal.com]

(почитавши твої коменти нижче, які трохи прояснюють твою позицію)

є різниця між "діяльністю офіційних церков", "ідеєю Бога", Самим Богом і життям з ним (хоча в твою голову це напевно не вкладеться).

І, заради _вищого-критичного-людського-розуму_ (чи що там у тебе на місці Бога), не треба робити психоаналізів людям, міряючи їх ставлення, виникле на базі певного світогляду, базою твого світогляду.

Віра в те, що Бог існує (цим не обмежується список "потрібного", але в рамках того, чому нема самоприниження, це не важливо) - це віра в те, що існує безкінечно сильна, розумна і добра особистість. З яких би причин, по твоєму, вона не виникла, з моменту виникнення вона є саме цим. Причому ти сам кажеш, що мотиви виникнення такого погляду можуть бути гідними поваги.

Тепер скажи, якщо в тебе є знайома людина дуже розумна, сама-сама-сама в усіх відношеннях, чи буде з твого боку вираз їй поваги або позитивні відгуки про неї іншим людям, бажання з нею частіше зустрічатися - це самоприниження????

Так що твоя позиція внутрішньо суперечлива. Місцем, де логіка обламується, є гординя і бажання відкинути Бога. Те саме, що було в серці першородного гріха.

Я не збираюсь тобі щось доводити (знаю з багатого досвіду, що це неможливо, людину має притягнути до Себе сам Бог), я просто застерігаю тебе від, як ми побачили, СУПЕРЕЧЛИВОГО вивищення себе над іншими людьми. Вони, бач, самопринижуються, а ти тримаєш планку, не здаєшся. Ай, молодець!

Вони не самопринижуються. Ти їх принижуєш, в твоєму розумі. І якщо ти вважаєш, що "пардон, если кого задел" тебе в цьому виправдовує.... Мене ти не зачепив, в мене є своє уявлення про свою вартість, відносну і безвідносну. Але людей, які безпідставно обгаджують інших, - причому обгаджувати всіх, хто вірить в будь-якого Бога, на основі ВІДОБРАЖЕНОЇ В ТЕЛЕВІЗОРІ (це повна і адекватна картинка, га?) поведінки окремих представників окремої конфесії, - на таких людей і на самих дивитись не дуже приємно.

Пардон, якщо зачепила.

Якщо не розумієш Біблію, можеш спробувати принаймні почитати це - http://www.lib.ru/LEWISCL/mere.txt

[http://users.livejournal.com/_redshift_/]

Згоден, сам винен. По-перше, в узагальненні, яке за визначенням не є об'ективним, а по-друге в зайвій емоційності. Приймаю також закид, що не варто лізти зі своїм уставом до чужого монастиря. А от подальшої твоєї аргументації не розумію. Бо замість неї бачу або приписування мені того, что й близько не було, або вулкан емоцій. Мабуть таки зечепило. На жаль. Не певен, що зайве "вибач" допоможе, тому пропоную ще пару пояснень:
1/ Я щиро вважаю, що потреба в вірі виникає через якийсь дискомфорт. Коли людина усвідомлює свою обмеженість у просторі та часі і не може / не хоче з цим миритися.
2/ Я також вважаю, що не людина є "образом та подобою" божою, а навпаки, богів люди уявляють за своїм образом та подобою. Тому в когось бог є любов'ю, в когось - "безкінечно сильною, розумною і доброю особистісттю", а в когось - уособленням байдужості, безжальності та панування над "рабами божими".

[myroslava.livejournal.com]

> 1/ Я щиро вважаю, що потреба в вірі виникає через якийсь дискомфорт.

Мій/наш погляд на це наступний: людина була створена таким чином, що вона відчуває потребу в Богові. Якщо Його нема в житті, суттєва частина людини - порожня. Я тобі не повірю, якщо ти скажеш, що ти ніколи не відчував дискомфорту буття, іноді усвідомлення безсенсовості життя - навіть якщо це було на хвильку. ВСІ люди відчувають цей дискомфорт (якщо бути чесним). Але багато хто цей дискомфорт компенсує (в психологічному сенсі цього слова). Вони знаходять собі бога - себе, улюбленого актора, грошей, їжу, свій розум. А інші - ті, хто достатньо сильний, щоб визнати свою потребу (the hardest victory is over self, казав Аристотель), виповнюють її тим СПРАВЖНІМ, до чого вона спрямована.

> 2/ Я також вважаю, що не людина є "образом та подобою"
> божою, а навпаки, богів люди уявляють за своїм образом
> та подобою.

Це зводиться до питання, чи Бог існує, чи його видумали. Не буду починати пробувати викладати докази на цю тему, тим більше що, коли людина стоїть на певній позиції, яка психологічно обумовлена (а звеличення себе, соррі, але це гірка правда - це психологічна призма, через яку ти дивишся на ВСЕ), ніякі докази не допоможуть. Знов-таки, людину має притягнути Бог. ВОна має відчути потребу в Ньому. Якщо з твоєї точки зору це слабкість, то... я ж кажу, компенсувати можна що завгодно.

> в когось бог є любов'ю, в когось - "безкінечно сильною,
> розумною і доброю особистісттю", а в когось - уособленням
> байдужості, безжальності та панування над "рабами божими".

Бог відкрив Себе в Біблії. Там Його якості і можна дослідити. Він є любов, він є безкінечно сильним, розумним і добрим, але він є також справедливим. Також, любов - це не потакання. Як я часто кажу, дитина, якій за вечір не дали з'їсти кіло шоколаду, теж вважає батьків безжальними. Це, пардон, рівень усвідомлення того, чим є добро і зло взагалі, а також хибним уявленням про те, що добро - це те, що хочеться собі, безвідносно до наслідків і того, який вплив це має над іншими. Це складна тема, я просто виклала в загальних рисах. Бог далеко не байдужий, Він є милосердим, і Він завжди хотів мати з нами відносини дружби і любові. Про це говорить Біблія. А вичитати там якусь фігню може кожен, дійсно за своїм образом і подобою. Ти ж бо знаєш, що, дивлячись в книгу, часто бачать свій портрет. Треба справжнього бажання шукати і знайти, яке воно є насправді, щоб прочитати там не свій портрет. І бути готовим свій портрет змінити.

[sergeyr.livejournal.com]

Мне кажется, что вера в бога и покровительствующих богов есть скорее прямое неосознанное продолжение детского восприятия мира, а не уход от невозможности контороля (что есть лишь частный случай, по-моему - способный действовать, но далеко не во всех случаях).

[http://users.livejournal.com/_redshift_/]

Согласен. Особенно если "частный случай" сформулировать как нежелание взрослеть.

[sergeyr.livejournal.com]

Взрослеть именно в этом отношении, потому что в остальных отношениях верующие обычно вполне взрослые люди - ответственные как за себя, так и за близких.

[bala-lajka.livejournal.com]

а, да, было такое...)))) На "ты"!
Давно не общались, вот я и подзабыла...Нужно чаще встречаться))