Я та Місто / Київ

[redshift_on_dream]

Ранкова штовханина в метро та сива незворушність Софії. Безмежний краєвид Пейзажної алеї та вікна будинку навпроти, що впритул заклядають у твою квартиру. Розкішні авто депутатів та бізнесменів там, де тисячу років тому гарцювали аргамаки князів та бояр. Вільний простір Дніпра (хоч я звик, що він має бути ширшим) та безсиле гарчання моторів у заторах. Витончена еклектика ХІХ століття поруч із панельними коробками часів "розвинутого соціалізму". Сталінська цегла поруч із бабушкінськими склом, сталлю, та армованим бетоном. Місто Кия та Булгакова, місто Тарапуньки й Штепселя та Петра Могили...
Перший раз я опинився в Києві на початку 90-х. Лагідним травневим ранком після незабутньої ночі у загальному вагоні я вийшов з метро на Володимирську: сонце, мокрий асфальт, поливальна машина та прапори на посольствах...
Потім я приїздив часто. Сдавати іспити чи у відрядження. Потягом чи авто. І завжди із захватом дивився у вікно з моста. На пагорби у зеленому вбранні дерев, на куполи церков... І завжди намагався урвати годину-другу, щоб поблукати містом, роздивляючись навколо та вбираючи його у себе... Не знаю, може й помиляюся, але тоді, на початку – в середині 90-х, навіть на люди на вулицях в Києві, Харкові чи Дніпропетровську були різні. Різні типи облич, різні манери вдягатись, різна мова (навіть, якщо вона російська чи українська).
Потім я переїхав сюди. Привіз родину. Знайшов радість не тільки в тому, щоб відкривати Київ для себе, але й в тому, щоб показувати його дітям... Тепер не просто можна сказати: "я був там-то й там-то", а побачивши в телевізорі якийсь сюжет, вигукнути: "О! А, пам'ятаєте ми там були".
Отаке воно, Місто. Чи принаймні так я його бачу. Каштани та пісок. Залитий в асфальт Хрещатик та бита бруківка на Андріївському узвозі. Дирчання дрелі за стіною та ба-бахи фейерверків у сусідньому дворі. Білені хатинки в Пироговому та башти-близнюки над набережною на Оболоні. Майдан та Міністерка. Місто Володимира та Щербицького, місто... а чого там: моє місто. Ще одне.

Comments

[biser.livejournal.com]

Таааа....
"Не той тепер Миргород. Хорол-річка не та"...

[http://users.livejournal.com/_redshift_/]

Все тече, все змінюється. А що поробиш?..

[biser.livejournal.com]

низнаю.
Мене це все дуже дратує. Я не люблю, коли змінююється пейзаж міста докорінним образом. І пам"ятник мертвому Леніну на Майдані в мене досі викликає напад ностальгії.

[http://users.livejournal.com/_redshift_/]

А я більше ностальгую за майданівськими фонтанами. Може тому, що той пам'ятник бачив лише на фотографіях? :)
А взагалі... коли пейзаж міста змінюється на очах - воно може й іноді неприємно, але не так вже вже й страшно, бо є час призвичаїтись. Гірше коли тебе якийсь час немає, а потім - бах! як порожнім лантухом по голові.

[wkm.livejournal.com]

Таке враження, що Київ дуже змінюється вже майже кожні два роки. Тут вічне хіба що схили, Софія та лисина Еріка :)

[http://users.livejournal.com/_redshift_/]

Щось мені здається, що теж саме могли б сказати і 10, і 100 і 200 років тому. Хіба що за винятком Еріка :)

[wkm.livejournal.com]

Останнэ - це дань сучасності, яка намагається перетворитися у вічність :)

[debora.livejournal.com]

Дякую за пост. Дуже красиво написали.Я люблю Київ. Я там народилася, там народилися мої діди і прадіди. Мій син, який більшу частину життя прожив в Німеччині вважає себе киянином.
Місто дуже змінилося. Не дізнатися вулицю Дмітревськую. Я там народилася. "Будинок мого дитинства купила якась фірма і все тепер інше.
Дуже не подобається перебудований Майдан.
Але люблю Київ будь-яким. Для мене це найкрасивіше місто миру.

[http://users.livejournal.com/_redshift_/]

Прошу. Я старався :)
Як на мене вправа не стільки в місті (чи Місті), скільки в особистому ставленні до нього. В тому, що з ним пов'язано. Бо місто - це ж не просто будинки та вулиці. Це - люди, що там живуть, чи жили колись.

[debora.livejournal.com]

Згодна.:-) Місто-це не будинки. Для мене Київ це Місто.

[tee-off.livejournal.com]

У мене також зявилась нотка ностальгії :) Київ - місто, де я почуваюся найкомфортніше, коли працюю. Працювала, давно це було... Дуже душевний пост :)))

[http://users.livejournal.com/_redshift_/]

Дякую!
Насправді кожне місто чудове по-своєму. І поганих міст теж не буває. Бувають чужі. Доки з ними не познайомишся ближче.

[seeyanie.livejournal.com]

З великим задоволенням читаю все, що ти пишеш.Ти дуже класно відчуваєш людей і події.Бажаю тобі щастя в цьому дійсно чудовому місті. Сподіваюсь, що таки колись він стане рідним і мені.Таки все ще сподіваюсь.:)

[http://users.livejournal.com/_redshift_/]

*зашарівшися* Та ну... я ж лише... А!!! Хвали мене ще!
А якщо без жартів, то дякую.
І тобі хай щастить!

[seeyanie.livejournal.com]

Хвалити ще..? ОК Ти дуже класно і впевнено крокуєш. І напевне знаєш куди.:)